Печатка титулярного короля Русі Ярополка Ізяславича

На лицьовій стороні в обрамленні крапкового обідка зображено апостола Петра з довгим хрестом у лівиці. Обабіч рештки напису Ὁ ἅ γιος Πέτρος – «Святий Петро». На звороті булли представлено погрудне зображення її власника – Ярополка. Князь у коштовних та оздоблених шатах. Він тримає сферу, увінчану рівностороннім хрестом. На голові княжа шапка, оздоблена перлами. Обличчя молоде, виголене, з довгими вусами. Над фігурою вгорі напис «князь». Поле печатки обведене крапковим обідком.

Відомі кілька печаток, що відрізняються деякими деталями від представленої пам’ятки. На них зображення князя підписане власним іменем «Ярополк». В ХІ ст., лиш один Рюрикович отримав у хрещенні ім’я Петро – це син Ізяслава Ярославича Ярополк. Тривалий час вважалося, що його хрестильне ім’я було Гавриїл, а на Петра він був таємно перехрещений у Римі, де папа Григорій VІІ 1075 року вінчав його «королем Русі» – після вигнання його батька Ізяслава Ярославича з Києва й еміграції всієї сім’ї за кордон. Ярополк став першим в історії України правителем-емігрантом.

На відомих його печатках князь зображений вусатим – як традиційно такими були правителі Київської Русі. Достовірно відомо, що лише вуса носив Святослав Ігоревич (про що згадує візантійський хроніст Лев Диякон), його син Володимир Святославич (зображення якого відоме з монет) та онуки Ярослав Мудрий (печатку з його зображенням було знайдено в Новгороді) й Святополк Ярополкович (зображення з монет).

Ярополк Ізяславич у різний час посідав такі столи: полоцький (1071), вишгородський (1077–1078), турово-волинський (1078–1086) і був претендентом на київський стіл. 1086 р. Ярополк був підступно убитий. Вшановується Православною церквою як святий.

За описом Oleksandr Alfyorov у: 1000 років української печатки: каталог виставки [...]. Київ, 2013. С.37–38.