Русь - червона, Рюрик - червоний король

Здогадуюся з яким скепсисом сприйме цей матеріал більша частина читачів. Але, як би там не було, викласти "кольорову" версію походження топоніма "Русь" я вважаю за необхідне.

Необхідне, тому що все моє свідоме життя мене коробило від загальноприйнятих доводів, що топонім "Русь" походить від тогочасної назви від фінських або шведських веслярів.

Мовляв "Русь" має походження від давньоісландського слову "Róþsmenn" або "Róþskarlar", що означає "веслярі" або "мореплавці". Ну і окремим хітом була версія, що топонім Русь має походження від річки Рось.

Це було занадто тупо, а тому я постійно перебираючи версії, принаймні для себе зясував, що найбільш принятною є "кольорова" версія походження. І ось чому.

Кольори зустрічаются в назвах топонімів та етнонімів буквально всіх прародавніх народів, а серед європейських насамперед у кельтів вони мали величезне релігійно - символічне значення.

Так лінгвісти навіть з'ясували, що білий, чорний і червоний є трьома найбільш важливими кольорами в мовах народів Землі. Слова - визначення для них з'явились в мовах народів раніше за всі інші.

Чому саме чорний, червоний та білий?

Ви можете висувати мільярд версій, але правильна версія одна єдина: технологічна.

Першими кольорами барвників які люди почали виробляти були саме: червоний, білий і чорний.

• Чорний - це колір традиційно символізував землю.
• Червоний - це колір який символізував могутність та владу.
• Білий - колір Бога.

Кольори в назвах етнонімів та топонімів

Червоними хорватами називали прямих предків сучасних хорватів - жнославянскго племені, що жило на Балканах ще з раннього Середньовіччя.

У той же час Білі хорвати, відомі по тій же "Повісті временних літ" та трактату візантійського імператора Костянтина Багрянородного «Про управління імперією» - плем'я східнослов'янське.

Чорні хорвати жили на півночі Чехії і відносились до гілки західних слов'ян.

Білі серби жили в північній Чехії і вони вважаються предками сучасних лужицьких сербів - жителів Німеччини та Польщі.

Аналогічно і у тюркських народів Каракалпаки - Чорні Колобукі (чорні ковпаки).

Що стосується топонимів:

• Саркел - Бела Вежа;
• Сарай - Білий місяць.

Навіть татар китайські хроніки поділяють на три категорії: чорні, дикі і білі.

В першу групу літописці Піднебесної включали тунгусов, якутів, бурятів і інші народності Сибіру.

Білим татарам відносили власне татар, що живуть недалеко від Великої стіни.

Людей, основним видом діяльності яких було полювання, китайські автори зараховували до диких.

Ругія і Русь

Давня Ругія, позначається в джерелах по-різному: Ругія, Рутенія (Русиния), Ройал, Руйан, Реуна і т. Д. (Rugia, Ruthenia, Russia, Rojana, Rujana, Reune).

Відомі також старокельтскі назви острова: Rugniatis, Run, Rhun, Rugnos, Ruan.

Відповідно і мешканці острова іменуються: Руги, рутени (Русини), Русці, Ройал, Руйя, Рани (Rugi, Rutheni, Ruteni, Rusci, Russici, Rojani, Rujani, Rani).

Таким чином, все різноманіття назв Ругіі і її мешканців є наслідком відтворенням в різних мовах одного і того ж кельтської назви червоного - руського кольору.

Граматик, при взятті Аркони писав, що в скринях під замками було виявлено безліч червоного одягу, від старості вже гнилого та худого. Не виключено, що саме вбрання ругов - русів спонукало греків говорити про те, що вони "одним видом своїм вказують на кровопролиття".

Назву "рутени" також носило і одне з кельтських племен, що виникло задовго до н. е. (що прийшло звідкись з півночі або з центральної Європи) в південній Франції.

Французький дослідник племені "Рутенія з Руерга" (Rouergue - це назва провінції з римських часів) не сумнівається в значенні етноніма: в кельтській мові воно означало "червоний", "рудий".

"Рудими рутенами" (flavi rutheni) називає їх і римський автор I століття Лукан.

Головне місто Рутенії називався Rodes або Rutena. Назва ця пішла від річки Rodanos (нинішня Рона).

Автори XII століття: Герборда і Ебон поміщають на північних кордонах Польщі "Рутенію" по сусідству з "Флавіо". Що примітно, "рутени - це" руді "по кельтски, а "флавіо" - "руді" на латині.

Історик Кузьмін стверджує, що назви руги, роги, Рузі, руси, руяне (rujanen, rani) відносяться до одного і того ж народу, що пояснюється варіативністю позиційних аллофонов g / j, j / z і прочитання літер j / i:

• "Ruth", "ruz", "rud" - по кельтски: червоний;
• "Roux", "rousse" - по-французьки: рудий, руда;
• "Rouge" - по-французьки червоний;
• "Руйан" - по сербськи: темно-червоний.

Подібне значення це слово зберігало і усіх інших слов'янських мовах, але поступово воно витісняється іншими синонімами.

У грецькій середньовічної хронографии етнонім "росіянин" означає "червоний".

Ліудпранд пише: "цей північний народ, який греки по зовнішньому якості (а qualitate corporis) називають" русами "(rusios), ми називаємо по розташуванню "норманами".

Адам Бременський і Гельмольд свого часу відзначали, що серед слов'ян тільки "руги" мають короля. Королівським було і все плем'я.

Червоне (Чорне) море

Ви будете здивовані, але саме через "труднощі перекладу" Руське - Червоне море стало Чорним!

У греків Чорне море називалося або "Понт" - море, або "Понт Евксінський" - гостинне море. А іноді "Понт Аксинський" - "негостинне" море.

Саме ці назви переважають в середньовічній писемності.

Проте в "ПВЛ": "Понетьского море - словеть Руське".

Всього історик Соловйов нарахував 10 джерел, які називають Чорне море - Руським.

Серед них два французьких джерела XII - XIII століть, єврейський XII століття і три німецьких: Еккехардом, Анналіст Саксон і Гельмольд.

Недивлячись на те, що араби в основній своїй масі називають Чорне море - "Румським" - римським. Масуді (X століття), Дімешкі (1256-1327 роки) та Ібн-ел-Варді (1260-1349 роки) також називають Чорне море - Руським, і ніколи Чорним!

Так в чому ж підступ?

Проблема як завжди в труднощах перекладу.

Руське море насправді називалося "Чермним", тобто "Червоним".

Так було аж до XVIII століття. Тоді з слова, випала і буква "м", що вирізняла два різних кольори.

Проте, це зайвий раз доводить, що в слов'янських мовах "руський" було синонімом "червоний".

Чудовим підтвердженням такої етимології є назва моря в ірландської "Книзі захоплень": "скіфський» період ірландської передісторії протікає біля берегів Червоного моря - "Mara Ruad".

Червона Русь - Свята Русь

Корінь "рус" набув значного поширення в індоєвропейських мовах.

В іранських мовах значення його схоже на "світлий".

Цей корінь відбився, зокрема, в імені аланского союзу племен - "роксолан", значна частина яких пішла з Причорномор'я вглиб Західної Європи. Жило тут і плем'я "росомонів", тобто "народ рос".

"Русь" так чи інакше означало поняття етнічне.

У 839 році посли кагана русів, як розповідають "Бертинські аннали", прибули до франкського імператора Людовика I, повертаючись додому з Константинополя.

"Русь" в візантійських джерелах з'являється в 860 році, за часів константинопольського патріарха Фотія, при якому русини після захоплення Константинополя прийняли хрещення.

Руська митрополія згадується в 891 році 60-й у списку кафедр, підвідомчих патріарха Константинопольського.

Арабський географ Ібн Хордадбех, відзначаючи, що руси - слов'янський народ.

Візантійці називали агресорів, які здійснювали періодично набіги на Константинополь, "русами" тобто "червоними" або "рудим".

Ібн-Фадлан, який зустрів русинів в 922 році, відгукнувся про них: "Вони подібні до пальм, рум'яні, червоні".

У 949 році в праці візантійського імператора Костянтина VII Багрянородного "Про управління імперією", він вказує назви Дніпровських порогів на слов'янському і "руській" мовами.

В "Продовженні хроніки Регіна з Прюм" Адальберта Магдебурзького, в оповіданні про місію єпископа Адальберта в 961 - 962 роках до Києва, Княгиня Ольга називається Королевою Ругів (reginae Rugorum) і русини неодноразово іменуються ругами.

Ярослав (Георгій в хрещенні), завершивши церковну реформу фактично узаконив всі необхідні атрибути Руського держави: церква, мова і головний закон - Руську правду.

Починаючи з 1051 року Русь стає столицею Руської віри. Так само як Рим - Католицької, а Константинополь - Грецької.

Примітно, що в знаменитій "Руській правді", княжих грамотах та інших джерелах переважає етнонім "русин", але ніколи не "руський". Бо руський - це віруючий руської віри.

У 1146 році Святослав писав: "Брата мені Всеволода Бог узяв, а Ігоря Ізяслав схопив. Піди но в Руську землю, до Києва".

Вперше додаток "всієї Русі" з'явилося в титулі київського митрополита Костянтина II, який займав кафедру в 1167 - 1169 роках.

Італійський мандрівник Джованні да Плано Карпіні, який в 1245 році відправився з дипломатичною місією в Каракорум, писав: "Коли ми їхали через їх землю, ми знаходили незліченні голови і кістки мертвих людей, що лежали на полі; бо це місто було дуже великий і дуже багатолюдний, а тепер воно зведене майже ні на що: ледь животіє там двісті будинків, а людей тих тримають вони в найважчому рабстві. Посуваючись звідси, вони битвами спустошили всю Русь ".

У літописах русин чи рус - це завжди житель Придніпров'я, а з кінця XII століття і Західної України.

За часів Київської середньовічної держави Русь - це територія сучасної Центральної та Північної, а з кінця XII століття і Західної України.

Данило Романович правив на Русі в 1253 році отримав від римського папи титул короля, іменувався "Regis Rusicus".

Титул короля Руського "regis Rusic", його нащадки носили до середини XIV століття.

В одному з найвідоміших європейських гербовників XIV століття - Züricher Wappenrolle - Цюріхському гербовому свитку (1330-1345 років) герб Рутенії - це червона шапка на білому тлі.

Першим титул "господаря всієї Русі" вжив константинопольський патріарх Ніфонт (1310-1314) в листі до великого князя Тверському і Володимирського Михайлу Ярославовичу. Пізніше, цим титулом самі себе нагороджують московські правителі: Іван I Калита (Каліф Іван) (1325-40), Симеон Гордий (1340-53), Василь I (1389-1425).

Біла Русь

Термін "Біла Русь" або "Ruthenia Alba", дуже частина пов'язують з назвою сучасної Білорусі.

Насправді це трохи не так. Білою Руссю називали і Львів, і Київ, і навіть Московію.

Між тисячу двісті п'ятьдесят п'ять і 1260 роками в Ірландії був складений анонімний географічний трактат, в якому вперше була згадана Alba Rusсіa "Біла Русь".

Микола Михайлович Карамзін припускав, що така територіальна міграція назви "Біла Русь" пов'язане з тим, що вона означає "велика" або "стара".

Перший зафіксований письмово прецедент вживання терміна "білорус" (Leucorussus) як назви етносу відноситься до 1586 році: поет-латиністів Соломон Рисінскій підписався як Solomo Pantherus Leucorussus.

Leucorussus перекладається з грецької як біло руський. Ну або біло червоний.

Подивіться на прапор Білорусі і заперечте.

Москва і Русь

На самій Московії термін Біла Русь активно вживатися почав після XVII століття.

Ні, звичайно термін цей використовували і раніше. Зокрема Іван III призначив себе государем "Білої Русі". У 1472 московське посольство в Римі офіційно було названо в документах Ватикану "посольством государя Білої Рутенії".

Перше його вживання припадає на травень 1654 року (коли після Переяславської Ради Русь вже припинила своє існування). Цар Олексій Михайлович в дарчим грамоті боярину Бутурлину назвав себе як "Государ, Цар і Великий князь всея Великої і Малої і Білої Росії самодержець".

Дуже важливо, що Велика Русь тут - це Київ, Мала - Галичина, а Біла - Москва.

У 1361 році константинопольський патріарх заснував дві митрополії:

• "Мікра Русія" (Мала Русь) з центром в Новгородці і Галичі
• "Мегале Русія" (Велика Русь) з центром у Києві!

Москва сама себе назвала Білій і ось чому.

З білим у Москви насправді пов'язано більше ніж з Руссю.

Так московських царів-самозванців в Перських хроніках назвали як "Ак-падишахи" або Білі правителі.

Зокрема, відомо, що шапка якою Іван Грозний вінчав себе на трон, це ніяка не "Шапка Мономаха", а золота тюбетейка, якою ординський цар Узбек нагородив за відданість Івана Калиту.

Цю золоту шапку оторочену хутром, насправді виготовили в Бухарі на початку XIV століття, і вона дійсно мала дуже важливе значення для Москви.

Це була шапка Великого богдихана, або Ак Кхана - Білого Правителя.

Все своє життя Грозний воював зовсім не з Руссю - він воював за панування над розділеною на дрібні царства Ордою! Ордою, яка його над нею владу визнавати відмовилася, і йому довелося війною доводити своє право називатися "Ак Кханом" Білим Ханом.

Власне через це нашарування культур, ніхто толком на Московії не розумів до чого тут до них Русь.

Так австрійський дипломат XVII століття, Сигізмунд Герберштейн в "Записках про Московські справи" писав, що місцеві жителі вважають, що "Росія населена народом розсіяним або розкиданим, тому що Россея, значить розсіювання".

Руссю або Російською Імперією Москва стала тільки в 1721 році, незаконно відібравши цю назву в України.

А Москва, за задумом росіян, стала столицею Святої Русі, нібито відібравши у Києва право вважатися таким.

Рюрик - червоний король

Згоден, занадто сміливо, але останнім аргументом, що підтверджує мою теорію про червнону Русь стане ім'я міфічного засновника Русі - Рюрика.

Я не вірю в норманський міф, і на те є маса підстав.

Наприклад, ім'я Рюрик (Rauric, Ruric, Roric) досить широко поширене в Європі з перших століть нашої ери.

Я не буду перебирати всі їх варіанти, а лише припущу, що ім'я Рюрик, як імена його братів - легендарно символічні.

Так якщо кельтській "ruz" - червоний, ми додамо "ric" - король, то ми отримаємо Червоного короля.

Аналогічно Синеус і Трувор: "sine" - свій і "hus" - рід, і "thru" - вірна і "varing" - дружина.

Круто?

Не так круто звичайно як доказ того що московські князі походять від римських імператорів за посередництвом їх нащадка - Рюрика, що було обумовлено в трактаті Спиридона-Сави на прізвисько Сатана і лягло в основу шизофренічною теорії "Москва - Третій Рим".

Але теж нічого.

Фінал в багрових тонах

Використовували на Русі червоний колір для прапорів і гербів?

Як ви бачите на карті гербів Речі Посполитої - так.

Герб Київського воєводства (10) - Архангел Михаїл на червоному тлі.

Але при цьому герб Руського воєводства - золотий кельтський лев на синьому тлі.

Чи знали в Москві про те, що червоний колір - руський?

І знали і використовували.

Ось прапор Івана Грозного, 1552 року:

А ось Гербовою прапор 1696 року:

Скрізь руський колір домінує.

Руський колір втратив свою роль в наступному червоно-синьо-білому триколоре московського царя Петра, остаточно який привласнив Москві ім'я Русі в грецькому викладі:

І остаточно пропав, коли Москва вирішила, що Русь вже наша, пора зайнятися Константинополем. Чорно-жовто-білі "національні" прапори стали уособлювати прагнення Росії "повернути" Константинополь.

Незважаючи на те, що Уваровське, офіційне прочитання прапора наголошувало, що його кольору читаються як: "Православ'я (білий), Самодержавство (золотий), Народність (чорний)". Фактично це була відсилання до кольорів Візантії: чорному і золотому. Так, це були ще й кольору жертовного подвигу Святого Георгія.

Білий в комплексі з чорним і золотим, міг означати і Бога і царя. Але в будь-якому випадку, цей прапор виправдовував наміри Москви "повернути Царгород".

Після майже півстоліття військових кампаній Російської Імперії не вдалося захопити його. І як би розуміючи марність своїх зусиль, в 1896 році було вирішено повернути червоно-синьо-білий "національний" триколор.

А ось те, що трапилося далі взагалі цікаво.

Так, я розумію, що це вже більше походить на теорію змови, але вибачте вся ідеологічна парадигма теорії "Москва - Третій Рим" - це чистої води змова.

Так ось, більшовики, які влаштували в Російській Імперії переворот чомусь випадково вибрали основним кольором свого прапора - руський!

І подальший прапор "Червоної Імперії" більшовиків - СРСР, мав такий самий колір і відтінок!

Про те, що ви не думали, що вибір був випадковим і керують правителями Червоної Імперії не релігійні мотиви, я приведу вам слова гімну СРСР:

"Союз нерушимий республік вільних згуртувала навіки Велика Русь" ...

Чи не соромляться цієї релігійної таємниці і наші сучасні змовники-сектанти:

Модифіковані московський хрест суміщений з символами СРСР тому найкраще підтвердження.

P.S. Так вдало під статтю підвернулася картинка про червоного православного патріарха:

Сталін в образі Георгія Побідоносця. Художник Олексій Столбов, 1931 рік. Із зібрання Кіровського художнього музею ім. В. і А.Васнецових