Україна - країна без союзників

Що б там не казали, але після монгольської навали Русь Україна у всій своїй славі та міці ще ніколи не поставала.

Можна по різному оцінювати часи коли Русь була відвойована у монголів та стала частиною Великого Князівства Литовського, а потім частиною Речі Посполитої (Республіки). Але щоб хто не казав а інституційно Русі на той час не існувало.

Еліта Русі - її шляхта, до повстання Хмельницького ополячивулася, а після омосковітузувался і все це не заради країни, а лише заради своїх власних “шкурних” інтересів. Таким чином фактично її зрадивши.

Повстання Хмельницького сьогодні міфологізоване російською пропагандою та українською офіційною історією і визначається як народне повстання проти католицизму зокрема. Але звичайно воно таким не було.

Якщо з'ясувати, що ВКЛ, а потім Річ Посполита була єдиною державою яка була здатна утримати Орду та Москву, то вибачте як і яким чином воєнних успіхів проти неї змогли здобути селяни з вилами? Щось тут не так.

А не так тому, що Хмельницькому допомогав Крим, данником якого була Москва.

Саме тому, за фактом і за наслідками повстання Хмельницького призвело до м'якої окупації Русі України, яке нам подають сьогодні як братання одновірців.

Що не є і не було фактом, щонайменше з двох головних причин:

1. Москва не була єдиною з Русю віри, про що зокрема свідчить реформа по українізації московської віри Никона;

2. Москва почала вивчати руську мову лише при Петрі Першому, по наших підручниках.

Таким чином Москва після перемоги асимілювавсь з Русю Україною, заповнивши вакуум у своїй культурі руським-українським надбанням.

Завдяки захопленню Русі Москва отримала не тільки нову назву, а й найпотужнішу армію та сільськогосподарський ресурс рівного якому у цілому світі не було.

Фактично, Москва завоювавши Русь отримала можливість стати Імперією.

А Русь Україна, її нарід своєю поразкою довів, що воювати вміє лише за чужі інтереси, бо своєї держави не поважає і її незалежність та суверенітет за цінність не визнає.

Але поразка Русі у своєму “визвольному повстанні” довела і дуже цікавий і важливий факт: у багатої на ресурси країни немає союзників - тільки вороги!

Майже те саме казав наприкінці 19 сторіччя російський імператор Олександр III:

“У России нет друзей, нашей огромности боятся… У России только два надежных союзника — её армия и её флот”.

Звичайно велика армія і флот це частина імперської парадигми держави. Бо флот і армія це основа імперії яка продовжує своє існування доки безперервно веде війни.

Тут треба зазначити, що через те, що імперія має штучну природу і як наслідок гнилу серцевину, то щоб не занепасти їй необхідно постійно розростатися, а нові завоювання нові країни і землі необхідні їй для цього як паливо для її кровожерливого нутра.

Також не треба забувати, що головна мета існування будь-якої імперії - це панувати над світом.

При чому кожен з імператорів при цьому за біблейськими пророцтвами знає (і це його не спиняє), що досягнення мети приведе до скінчення віків людства на Землі - до Апокаліпсису.

Але це все полеміка та міфологія.

Чому я підняв питання Росії з її імперською логікою, лозунгами та парадигмою?

Тому що за 30 років незалежності України вона ані сама не стала потужною державою, ані здобула союзників.

Що фактично є країна - народ, а не територія, як чомусь продовжують думати.

Народ може мати друзів, союзників і ворогів, а територія - ні.

“Армія, мова і віра” Порошенка - сьогодні не є союзниками України і не окреслюють фундамент її основи.

Не є союзниками України ані США, ані Росія, ані жодна інша країна Заходу або Сходу.

Навіть народ України не є своїм же союзником, бо не відчуває поклику до гинучої країни, не відчуває її болі, не відчуває заклику її врятувати. І мовчки, цілком інертно, без жодної емоції, споглядає як гине країна.

Саме тому можна упевнено стверджувати, що сьогодні Україна фактично не має союзників.

Україна покинута навіть своїм власним народом, залишається ласим шматком для західних та східних хижаків - імперій яку бачуть в ній лише здобич, яку вони мають намір розірвати на шматки. Ну а те що залишиться народу - так це доля дворових псів яких підкормлюють і не дають подохнути, щоб вони нібито двір стерегли.

P.S. Якщо ви вважаєте, що я помиляюсь, бо не знаю про вас яким це питання теж болить, то ви не праві. Я знаю. Але процент адекватно сприймаючих реальний стан речей людей настільки малий, що нас краще вважати відхиленням, похибкою вимірювання. Не більше і не менше.

P.P.S. Не встиг вчора викласти пост, але поцікавившись думкою друзів у фейсбуці знайшов дуже слушну відповідь на питання про союзників: союзниками України можуть виступити лише ті у кого є спільний з нами інтерес.

І ось тут викрилась найбільша проблема України. У нас немає інтересів.

Єдиний інтерес який можна визначити національним закріплений в словах гімну: “Ще не вмерли”...