Дві імперії Британська та Російська зявились завдяки колаборантам: шотландцям та українцям

Якщо відкинути в сторону конспірологічну теорію про те, що Британія була є і залишається справжньою господинею Росії, і розглядати їх як два окремих суб'єкта, то ми знайдемо дивовижний факт, що імперіями вони стали завдяки сумлінній праці колаборантів: шотландцем і українців ...

Ні, звичайно, треба б було толерантно опустити слово "колаборант", і просто сказати, що міць Росії та Британії лежить на плечах і кістках пригноблених ними України і Шотландії, але ... шила в мішку не сховаєш.

Завдяки столітнім старанням російської пропаганди, і сьогодні мало хто знає, що до кінця 17 століття Україна звалася Руссю, і якби і можна було говорити про "об'єднання" України з Росією, то правильно було б називати цю подію "об'єднанням" Русі з Москвою, але ... Маємо те, що маємо.

Всі ми пам'ятаємо з підручників історії байки про Київську Русь, Червону Русь, Русь Західну, Малу і Велику.

Так ось, нехай в тиражуванні назв, безсумнівним чемпіоном завжди була Москва. Були в історії і інші не менш хитромудрі діячі, які намагалися підміною стерти народну пам'ять.

Так в 1603 році, після смерті Єлизавети I, шотландський король Яків Стюарт, переїхавши жити до Лондона, вирішив, що треба позбутися непотрібної спадщини минулого. А тому прийшов до думки, що для того, щоб Англія і Шотландія стали єдиним цілим треба перейменувати з в Південну і Північну Британії! А старі назви не просто забути.

Чи не вбачаєте аналогії з Великою, Білій і Малою Руссю? Ні?

"Я чоловік, і весь острів - моя законна дружина. Я голова, і це моє тіло. Я пастух - і це моє стадо. Ви ж не хочете, щоб християнський король, який живе за Євангелієм, був чоловіком двох дружин одночасно "? - таким тезисом обґрунтовував тоді король свої наміри.

Але…

На превеликий його монарший жаль, парламент цю ідею не підтримав і була вона забута і похована.

І тут ось що цікаво.

За фактом же, після підпорядкування Шотландії, саме шотландці стали тими, хто побудував найбільшу в міні англійську колоніальну імперію!

Як, втім, і українці стали тими, хто перетворив імперію Сходу в не менш величезну колоніальну імперію - Росію.

Чому так сталося?

Русь - Україна, як і Шотландія була вкрай освіченою країною.

У Шотландії до майже поголовної грамотності серед протестантів, привела система освіти вибудувана за кальвіністськими цінностями.

Шотландські університети на відміну від англійських були реальними науковими центрами, в той час як Оксфорд і Кембридж були скоріш місцем для елегантного дозвілля.

Приблизно та ж ситуація склалася у Русі з Московією.

На 1600 рік на Московії просто не було жодного навчального закладу.

Водночас на Русі, перші духовні і світські школи виникли ще наприкінці XVI століття.

Перш за все це були єзуїтські колегії.

Першим українським університетом стала заснована 1576 року Острозька академія, в друкарні якої Іван Федоров надрукував першу Біблію церковнослов'янською (болгарському) мовою.

Першим духовним руським навчальним закладом стала Львівська братська школа створена в 1570-1580-і роки. Її випускники створили в 1632 в Києво-Могилянську школу, а згодом, академію.

Уже до середини XVII століття московські і провінційні монастирі, виявилися переповнені вихідцями з України, більшість з яких пройшли через Києво-Могилянську школу.

Масштабна українізація Московії почалася після Переяславської Ради.

Можна навіть з упевненістю сказати, що церковна реформа патріарха Никона полягала у веденні на Московії руського обряду замість мракобісного московського.

За підрахунками історика С. Сергєєва, в 1722 році в Синоді засідало п'ятеро українців і четверо московитів. До 1725 це співвідношення зросло до 5 українців до 2 московитам, а до 1 751 - до дев'яти українців на одного Москвитянина.

Зі 127 архієреїв в 1700-1762 роках 70 були українцями або литвинами.

Якщо в Шотландії зберігалися старі родові і кланові інститути і дійсно брат стояв за брата в набагато більшому ступені, ніж в Англії, то в Україні кланову структуру замінило кумівство. Омосковітівшіеся українці підтягували до столиці майбутньої імперії своїх кумів, споруджуючи родові кланові структури, аналогічно шотландським.

Проте є досить дивна різниця в умовах і способі життя шотландців і українців, які, на подив, привели до одних і тих самих наслідків.

Шотландія була абсолютно убогої країною - там народу реально було нічого їсти. Тому шотландці здавна воювали за гроші, відправляючись найманцями на континент.

Русь Україна будучи приголомшливо багатою на ресурси, тобто, володіючи повністю протилежними Шотландії характеристиками, виховала не менше відчайдушний і войовничий народ, багато в чому через те, що була постійним театром військових дій.

Особливо відзначилися українці і шотландці в Тридцятилітній війні, яку можна назвати війною католиків і протестантів.

Шотландія в цій війні доволі завзято воювала на боці протестантів. Так, завдяки зусиллям трьох шотландських кланів навіть була досягнута перша перемога протестантів в битві за Штральзунд. Жарти - жартами, але в тій битві об'єднана датсько-шведська армія, практично повністю складалася з найманців - шотландців!

Русь Україна відзначилася в цій війні на боці католиків.

22 листопада 1619 року, в розпал облоги Відня чехами й угорцями, 10-тисячний корпус запорожців на чолі з полковниками Кличковським і Русиновським, розгромив поблизу Гуменного угорців під командуванням князя Юрія Ракоці.

1631 року 2000 козаків у складі війська "Священної Римської імперії", брали участь в бойових діях в Сілезії.

1632 року 20 000 козаків дали відсіч Москві оголосила війну Речі Посполитої.

Цікаво, що Москва, до 1701 року, платила дань Кримському царю, який, своєю чергою, був васалом Османської імперії. Але у війні Москва взяла участь швидше як союзниця Британії.

У 1633 році 4000 загін запорожців під проводом полковника Тараського, воював в Люксембурзі проти французьких військ генерала де Суассона.

У жовтні 1645 року 2500 запорізьких козаків виступили на боці французів, захопивши для них зокрема фортеця Дюнкерк.

До XVIII століття войовничі і волелюбні козаки зникли як явище. Як і пропав попит на войовничих горян.

Проте самі шотландці та українці нікуди не пропали.

Навпаки, більшість з них очолили колоніальні імперії, склавши кістяк їх адміністраторів. Особливо на керівних позиціях, пов'язаних з інтелектуальною працею, що вимагають професіоналізму і певної кваліфікації.

Примітно, що саме українці які розчинилися в московській еліті, стали тими, хто найбільше ненавидів своє коріння і всіляко сприяв тому, щоб знищити Україну і память про неї.

Про Британію ж можна згадати анекдот. Коли наприкінці 1820-х років один лондонський журналіст їдко висловився, що список резидентів Британської Ост-Індської компанії звучить як перекличка кланів під Куллодене.